Моделювання – Приклад #1 – Мега-агроекосистема

Джерело: Ландшафтна екологія: навчально-методичний посібник з моделювання біорізноманіття, урахування впливів на нього (для освітніх цілей національного та регіонального рівнів)” Частина 1. Моделювання біорізноманіття: приклад регіону GLOBIO-Україна. Частина 2. Робочий зошит студента, Автори: В.І.Придатко, Г.О.Коломицев, Р.І.Бурда, С.М.Чумаченко.—Київ: НАУ, 2008.— 200 с. Назва прикладу (с.25-26): Створення синтезованого зображення мега-агроекосистеми України та її просторовий аналіз [19,21,22]. Вивчення розмірності, мозаїчності й мінливості агросфери GLOBIO, а також її середовищеутворюючих і еколого-соціальних властивостей, було, і залишається, справою дуже складною. Певні зміни намітились у 2003-2006 рр., коли на основі даних ДЗЗ MODIS (2002), в УЦМЗР розроблено підхід до вивчення розмірності, мозаїчності і мінливості агросфери і побудована перша тематична карта щодо її проекції на площину. На її основі, отримано новітню карту різноманіття класів земної поверхні, або LCC, масштабу 1:200000, і в подальшому – карта щільності LCC, або LCCD. Тоді розрахунковий відсоток агросфери до всієї поверхні суші України склав близько 64% і, відповідно, “неагросфери” 36%. (Студенти можуть порівняти це із іншими, статистичними даними тих років та спробувати пояснити відміни). Оскільки, поверхня мега-агроекосистеми в Україні помітно переважає, то її виокремлення на цифровій карті є ключовою технічною процедурою при моделювання розподілу біорізноманіття у просторі. Це важливо при укладанні інших карт, зокрема, щодо екологічної цінності земель, вірогідної щільності природного (дикого), а також асоційованого агробіорізноманіття, очікуваних елементів екомережі в мега-агроекосистемі тощо. Зазначимо, що векторне зображення мега-агроекосистеми є доступним для студентів, як CD-додаток у двотомному виданні «Агробіорізноманіття України…»[21,22] – це «ГІС-Агробіо». На цій основі було оцінено, зокрема, якою є частка точкових місцезнаходжень червонокнижних тварин і рослин 90-х років м.т. [23,24] у контексті активної поверхні агросфери – вже у новому тисячолітті. Як з’ясувалось, він становив 45% для рослин і 47% для тварин – це від загального числа встановлених місцезнаходжень [14]. Нижче, у книзі, показано, як саме можна використати це векторне зображення агросфери для оцінювання відсотка територій із сільськогосподарською діяльністю, що потрапляють, наприклад, у контури водно-болотяних угідь міжнародного значення, та/або інших природоохоронних територій. (До цього часу вітчизняними зоологами іще не запропоновано якогось іншого надійного інструментального підходу для розробки зазначених сценаріїв). Згадані дослідження мають й інше практичне значення, перспективи, адже в суспільства іще не склався належний картографічно оформлений образ про те, як саме потенційна екомережа має перетинати поверхню мега-агроекосистеми.