А. Стан природи та забезпечуваний нею важливий вклад у благо людини, що в сукупності втілює в себе біорізноманіття та екосистемні функції і послуги, погіршується у всьому світі.
Природа втілює у собі різноманітні поняття для різних людей, включаючи біорізноманіття, екосистеми, Мать-Землю, системи життя і подібні концепції. Вклад у благо людини, що забезпечується природою включає в себе різні поняття, такі як екосистемні блага і послуги та дари природи. Природа та забезпечуваний природою вклад у благо людини мають життєво важливе значення для існування і пристойної якості життя (добробут людини, життя у гармонії з природою, життя у рівновазі та гармонії з Матір’ю-Землею та інші аналогічні поняття). Хоча сьогодні у більшості місць люди отримують більше продовольства, енергії та матеріалів, ніж до того, це все у більшій мірі знижує здатність природи забезпечувати такий вклад у майбутньому і часто підриває багато інших типів внеску, що забезпечується природою, починаючи з регулювання якості води і закінчуючи долученністю до місця. Біосфера, від якої залежить людство вцілому, зазнає безпрецедентних змін у всіх просторових масштабах. Внутрішньовидове а міжвидове і міжекосистемне біоразноманіття скорочується швидше, ніж будь-коли в історії людства.
А1. Природа є необхідною для існування людини та пристойного рівня якості життя. Більша частина внеску у благо людини, що забезпечує природа, не є повністю замінною, а деякі її види лишаються незамінними. Природа відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні продовольством та кормами, енергією, лікарськими засобами та генетичними ресурсами, а також різноманітними матеріалами, що необхідні для забезпечення фізичного добробуту та збереження культури. Так, більш ніж двом мільярдам людей для забезпечення своїх первинних енергетивних потреб необхідно деревне паливо, близько чотири мільярди людей використовують у першу чергу натуральні лікарські засоби для підтримання здоров’я, а близько 70 відсотків лікарських засобів, що використовують для лікування захворювання на рак, є натуральними продуктами або інспірованими природою синтетичними продуктами. Завдяки своїм екологічним та еволюційним процесам природа підтримує якість повітря, прісної води та ґрунту, від яких залежить життя людства, забезпечує розподіл прісної води, регулює клімат, забезпечує запилення та боротьбу зі шкідниками та зменшує вплив небезпечних природних явищ. Наприклад, більш ніж 75 відсотків продовольчих культур світу, включно із фруктами ті овочами, деякі найбільш важливі товарні культури, наприклад, кава, какао та мигдаль, залежать від запилення тваринами-запилювачами. Морські та наземні екосистеми є єдиними поглиначами антропогенних викидів вуглецю та забезпечують бруто-секвестрацію у обсязі 5,6 гігатони вуглецю на рік (що еквівалентно приблизно 60 відсоткам глобальних антропогенних викидів). Природа складає основу усіх аспектів здоров’я людини та робить внесок у нематеріальні аспекти якості життя (інспірація та пізнання, накопичення фізичного і психологічного досвіду, збереження самобутності), що є центральними елементами життя і культурної цілісності, навіть якщо їх сукупну цінність важко оцінити у кількісному виразі. Більша частина внеску природи формується за участю людей, однак якщо антропогенні активи – знання та інститути, технологічна інфраструктура та фінансовий капітал – можуть збільшити або частково замінити деякі елементи цього внеску, то багато інших елементів є незамінними. Різноманіття природи зберігає здатність людства вибирати альтернативи в умовах невизначеності майбутнього.
А2. Внесок у благо людини, що забезпечує природа часто нерівномірно розподілене у просторі і часі, а також між різними прошарками суспільства. При виробництві та використанні природних ресурсів часто доводиться йти на компроміси. В різноманітних соціальних групах, країнах та регіонах блага і тягар, пов’язані зі спільним виробництвом і використанням внеску природи, розподіляється та відчувається по-різному. Пріоритет одному з елементів внеску природи на благо людини, такому як виробництво продовольства, може призвести до екологічних змін, які скорочують інші елементи. Деякі з цих змін можуть принести користь деяким людям за рахунок інших груп, особливо найбільш уразливих; таким самим чином це відноситься до змін у технологічних та інституційних механізмах. Наприклад, хоча виробництво продовольства сьогодні може забезпечити задоволення глобальних потреб, близько 11 відсотків світового населення відчуває нестачу їжі, а хвороби, що пов’язані із харчуванням, є причиною 20 відсотків передчасної смертності, що пов’язана як з недоїданням, так і з ожирінням. Значне розширення виробництва продовольства, кормів, волокон та біоенергії відбулось за рахунок інших видів внеску природи у підвищення якості життя, включно з регулюванням якості повітря та води, регулювання клімату та забезпечення середовища існування. Існує також синергетичний ефект; наприклад, стала практика ведення сільського господарства, що підвищує якість ґрунту і відповідно, його продуктивність, та інші екосистемні функції і послуги,такі як секвестрація вуглецю і регулювання якості води.
А3. З 1970 року тенденції у сільськогосподарському виробництві, рибальстві, виробництві біоенергії та добутку мінералів виросли, однак 14 з 18 оцінених категорій забезпечуваного природою внеску – в основному регуляційного і нематеріального – відбулось скорочення. Вартість виробництва сільськогосподарських культур (2,6 трлн. дол. США у 2016 році) зросла приблизно у три рази з 1970 року, а заготівля деревини – на 45 відсотків, досягнувши близько 4 млрд. кубометрів у 2017 році, при цьому в лісовій промисловості було створено біля 13,2 мн робочих місць. Разом з тим, показники регуляційного внеску, такі як утримання органічного вуглецю у ґрунті та різноманіття запилювачів, знизились, і це свідчить, що приріст матеріального внеску часто не є стійким. На даний момент деградація земель призвела до зниження продуктивності на 23 відсотках загальносвітової території суходолу, а втрата запилювачів створює загрозу щорічних втрат глобального виробництва культур на суму від 235 до 577 млрд. дол. США. Крім того, втрата прибережних місць існування та коралових рифів знижує ступінь захисту прибережних районів, що підвищує ризик паводків і ураганів для життя та майна 100-300 мільйонів людей, що мешкають у прибережних смугах, які зазнають паводків із повторюваністю раз на 100 років.
А4. Наразі природа більшої частини земної кулі зазнає значних змін в результаті дії чисельних антропогенних факторів, причому значна більшість показників стану екосистем швидко знижується. Сімдесят п’ять відсотків поверхні суходолу зазнає значних змін, 66 відсотків площі Світового океану піддається все більшому сукупному негативному впливу, і більше 85 відсотків площ водно-болотних угідь втрачено. Хоча темпи втрат лісів сповільнились починаючи із 2000 року, розподіл цього сповільнення має нерівномірний характер. У період з 2010 до 2015 рік у тропіках, що мають високе біорізноманіття, втрачено 32 мільйони гектар первинних лісів, або тих, що відновлювались. У деяких країнах площа тропічних та субтропічних лісів зростає, і у світі вцілому збільшується площа лісів помірної та бореальної зон. Цьому зростанню сприяє комплекс заходів – починаючи з відновлення природніх лісів до висаджування монокультур, але ці міри мають різні наслідки для біорізноманіття і його внесок у добробут людини. Із 1970-х років була втрачена приблизно половина живого коралового покриву у місцях розташування коралових рифів, причому в останні десятиліття темпи втрат прискорюються в результаті зміни клімату, що посилює негативний вплив інших чинників. Середня чисельність автохтонних видів у більшості основних наземних біомах скоротилась щонайменше на 20 відсотків, що може мати негативні наслідки для функціонування екосистем, і як наслідок, забезпечуваного природою внеску у добробут людини; це скорочення відбувалось в основному починаючи із 1900 року, і його темпи, ймовірно, пришвидшились. В районах із високим рівнем ендемізму місцеве біорізноманіття часто сильно страждає від інвазійних чужорідних видів. Чисельність популяцій видів диких хребетних тварин за останні 50 років на суходолі, у прісній воді та морському середовищі мала тенденцію до скорочення. Глобальні тенденції в популяціях комах невідомі, однак в деяких місцях є серйозне документальне підтвердження їх швидкого скорочення.
А5. Діяльність людини загрожує більшій, ніж будь-коли, кількості видів, що знаходяться під загрозою зникнення у всьому світі. В середньому біля 25 відсотків видів серед груп тварин і рослин, що були оцінені, знаходяться під загрозою зникнення – тобто, біля 1 мільйону видів – причому багато з них можуть зникнути упродовж декількох десятиліть, якщо не будуть прийняті міри по зниженню інтенсивності рушійних сил втрати біорізноманіття. Без таких мір буде спостерігатись подальше прискорення темпів глобального вимирання видів, що вже зараз по меншій мірі в десятки-сотні разів перевищують середні показники за останні 10 мільйонів років.
А6. В глобальному масштабі зникають місцеві одомашнені види рослин і тварин. Ця втрата різноманіття, включно із генетичним різноманіттям, створює серйозну загрозу глобальної продовольчої безпеки, підриваючи стійкість багатьох сільськогосподарських систем до таких загроз, як шкідники, патогени і зміна клімату. Незважаючи на багаточисельні зусилля, що здійснюються в тому числі корінними народами та місцевими громадами, у всьому світі культивується, вирощується, продається та зберігається все менша кількість сортів рослин та видів тварин. До 2016 року 559 з 6190 домашніх порід ссавців, що використовуються для виробництва продовольства та ведення сільського господарства (більш ніж 9 відсотків), вимерли, і по меншій мірі ще 1000 знаходиться під загрозою зникнення. Крім того, багато диких родичів сільськогосподарських культур, що відіграють важливу роль у забезпеченні довготермінової продовольчої безпеки, не мають ефективного захисту, а природоохоронний статус деяких диких родичів домашніх ссавців та птахів погіршується. Скорочення різноманіття культивованих культур, диких родичів сільськогосподарських культур і домашніх порід означає, що агроекосистеми менш стійкі до майбутніх змін клімату, шкідників і патогенних організмів.
А7. Біологічні угруповання стають все більш схожими одне на одне як в системах, що перебувають під менеджментом, так і некерованих системах всередині регіонів і поза ними. Цей антропогенний процес призводить до втрати місцевого біорізноманіття, включно з ендемічними видами, екосистемними функціями та внеском у добробут людини, що забезпечується природою.
А8. Зміни, спричинені діяльністю людини, створюють умови швидкої біологічної еволюції – настільки швидкої, що її наслідки можуть проявлятися лише через декілька років або навіть швидше. Наслідки можуть бути як позитивними або негативними для біорізноманіття екосистем, але також можуть створити невизначеність у відношенні стійкості видів, екосистемних функцій та внеску у добробут людини, що забезпечується природою. Розуміння та моніторинг цих біологічних еволюційних змін так само важливий для прийняття обгрунтованих політичних рішень, як і у випадку розгляду екологічних змін. Стратегії сталого регулювання можуть бути розроблені так, щоб вони впливали на еволюційні траекторії, захищали вразливі види та зменшували вплив небажаних видів (таких як бур’яни, шкідники або патогени). Широкомасштабне скорочення географічного розподілу та чисельності популяцій багатьох видів чітко свідчать про те, що незважаючи на можливу швидкість еволюційної адаптації, цього часто виявляється недостатньо для їх повного пом’якшення.
В. За останні 50 років прискорився розвиток прямих та побічних чинників змін.
За останні 50 років глобальні зміни природи відбуваються безпрецедентними для історії людства темпами. Прямими рушійними чинниками змін у природі, що, що здійснюють найбільший глобальний вплив, є (починаючи з чинників, що мають максимальний вплив): зміни у землекористуванні і використанні морських територій; пряма експлуатація організмів; зміна клімату; забруднення довкілля; інвазія чужорідних видів. Ці п’ять прямих чинників обумовлені цілим рядом корінних причин – побічними чинниками змін, які, у свою чергу, засновані на громадських цінностях і моделях поведінки, включно із моделями виробництва та споживання, динаміку і тенденції в чисельності населення, торгівлю, технологічні інновації та управління на місцевому рівні, що здійснюється в рамках глобального управління. Динаміка змін прямих та побічних чинників неоднакова у різних регіонах та країнах.
В1. Що стосується наземних та прісноводних екосистем, з 1970 року найбільший відносний негативний вплив на природу спричинили зміни землекористування. За ними за ступенем впливу йдуть пряма експлуатація, особливо надмірна експлуатація ресурсів тварин, рослин та інших організмів, головним чином через промисел, лісозаготівлю, мисливство та рибальство. В морських екосистемах найбільший відносний вплив спричинила пряма експлуатація ресурсів живих організмів (головним чином рибний промисел), за яким слідували зміни у землекористуванні/висористанні морських територій. Розширення масштабів сільськогосподарської діяльності є найбільш поширеною формою змін в землекористуванні, оскільки більше третини території суходолу використовується для вирощування сільськогосподарських культур або тваринництва. Це збільшення площ, що використовуються у сільському господарстві, поряд із подвоєнням площ міст за період – 1992 року та безпрецедентним розширенням інфраструктури, що пов’язане зі збільшенням населення та споживання, в основному відбувалось за рахунок лісів (головним чином старих тропічних лісів), водно-болотних та лучно-пасовищних угідь. У випадку прісноводних екосистем переважає комплекс загроз, включно із землекористуванням, в число яких входять споживання води, експлуатація ресурсів, забруднення навколишнього середовища, зміна клімату і поширення інвазійних видів. Діяльність людини спричиняє значний та широкомасштабний вплив на Світовий океан. До неї відноситься пряма експлуатація, особливо надмірна експлуатація біологічних ресурсів – риб, молюсків та ракоподібних, а також інші організми, забруднення в результаті діяльності на суходолі і у морі, в тому числі з річкових мереж, і зміни землекористування / використання морських територій, включно із розвитком інфраструктури і аквакультури в прибережних районах.
В2. Зміна клімату є прямим рушійним фактором, який все більше посилює вплив інших факторів на природу та добробут людини. Відповідно до оцінок, людство стало причиною спостережуваного потепління приблизно на 1°C до 2017 року у порівнянні із доіндустріальним рівнем, причому за останні 30 років середня температура підвищувалась на 0,2°C за десятиліття. За останні 50 років зросли частота та інтенсивність екстремальних погодних явищ, а також пожеж, паводків і посух, що здатні спричинити такі явища, а середній світовий рівень моря з 1900 року підвищився на 16-21 см, причому за останні 2 десятиліття він підвищувався більш ніж на 3 мм на рік. Ці зміни сприяли широкомасштабному впливу на багато аспектів біорізноманіття, включно із розподілом видів, фенологію, динаміку популяцій, структуру спільноті функціонування екосистем. Згідно даних спостережень, вплив цього явища на морські, наземні та прісноводні екосистеми посилюється і вже сьогодні впливає на сільське господарство, аквакультуру, рибальство та забезпечуваний природою внесок у добробут людини. Сукупний вплив таких факторів, як зміна клімату, зміна землекористування / використання морських територій, надмірна експлуатація ресурсів, забруднення навколишнього середовища та поширення інвазійних чужорідних видів, що очевидно, погіршують негативний вплив на природу, що спостерігається в різноманітних екосистемах, включаючи з коралові рифи, арктичні системи та савани.
В3. Підвищуються масштаби різноманітних типів забруднення навколишнього середовища, а також поширення інвазійних чужорідних видів, що спричиняють негативний вплив на природу. Глобальні тенденції мають неоднозначний характер, але в деяких районах забруднення повітря, води і грунту демонструє неперервний зріст. З 1980 року забруднення морського середовища пластиком збільшилось, зокрема у десять разів і зачепило по меншій мірі 267 видів, включно з 86% морських черепах, 44% морських птахів та 43% морських ссавців. Воно може впливати на людей через харчові ланцюги. Викиди парникових газів, неочищені міські та сільські відходи, забруднювачі, що утворюються в результаті промислової гірничодобувної та сільськогосподарської діяльності, розлиття нафти та викиди токсичних речовин здійснюють серйозний негативний вплив на якість грунту, прісної і морської води, а також атмосферу планети. Згідно зведеним даним стосовно чужорідних видів, їх поширення збільшилось на 40 відсотків в період після 1980 року, що обумовлено ростом торгівлі та динамікою чисельності населення і відповідними трендами. Майже 20 відсотків поверхні Землі знаходиться під ризиком інвазії рослин і тварин, що відображається на місцевих видах, функціях екосистем та внеску у добробут людини, що забезпечується природою, а також економіці і здоров’ї людини. Темпи інтродукції нових інвазійних чужорідних видів, мабуть, вище, ніж будь коли раніше, при цьому ніяких ознак сповільнення цього процесу не спостерігається.
В4. За останні 50 років чисельність населення подвоїлась, світова економіка зросла майже в 4 рази, а світова торгівля – в 10 разів, що в сукупності обумовило зростання попиту на енергію та матеріали. Різноманітні економічні, політичні та соціальні фактори, включно з глобальною торгівлею та просторовим розділенням виробництва і споживання, змінили характер економічних та екологічних вигод та втрат виробництва і споживання, допомагаючи створити нові економічні можливості, але при цьому здійснюючи вплив на внесок у благо людини, що забезпечує природа. Рівні споживання матеріальних благ (продовольства, кормів, деревини і волокон) сильно відрізняються, і нерівномірний доступ до матеріальних благ може сприйматись як несправедливість і призводити до соціальних конфліктів. Економічний обмін сприяє сукупному економічному розвитку, при цьому він часто є предметом домовленості між суб’єктами та установами, що мають нерівні можливості, що впливає на розподіл благ та довготермінові наслідки. Країни з різними рівнями розвитку стикаються з різним рівнем погіршення стану природи при отриманні тих чи інших зисків від економічного розвитку. Ізоляція, дефіцит та/або нерівномірний розподіл забезпечуваного природою внеску у добробут людини можуть призвести до соціальної нестабільності та конфліктів у складній взаємодії з іншими факторами. Збройні конфлікти не тільки чинять дестабілізуючий вплив на суспільство, але і впливають на екосистеми та призводять до цілого ряду опосередкованих наслідків, включно із переміщенням людей та діяльності.
В5. Економічні стимули, як правило, сприяють розширенню економічної діяльності, а також часто і нанесенню шкоди навколишньому середовищу, але не заходам по збереженню чи відновленню. Врахування у економічних стимулах численних цінностей екосистемних функцій та забезпечуваного природою внеску на благо людини, як показала економіка, дозволяє отримувати більш якісні екологічні, економічні та соціальні результати. Місцеве, національне, регіональне та глобальне управління покращує таким чином результати, зокрема, завдяки: підтримці політики, інновацій та ліквідації екологічно шкідливих субсидій; введенню стимулів, узгоджених з цінністю забезпечуваного природою внеску у благо людини; підвищенню стійкості управління використанням ресурсів суходолу і моря, а також забезпеченню дотримання відповідних регулюючих норм, наряду з іншими заходами. Шкідливі економічні стимули та заходи політики, пов’язані з несталими методами рибальства, аквакультури, сільського господарства (включно із використанням добрив та пестицидів), тваринництва, лісового господарства, гірничодобувної промисловості та енергетики (включно із викопними видами палива та біопалива), часто пов’язані зі змінами у використанні ресурсів суходолу та моря і з надмірною експлуатацією природних ресурсів, а також неефективністю управління виробництвом та поводження з відходами. Корисливі інтереси можуть перешкоджати скасуванню субсидій або введенню інших політичних заходів. Разом із тим політичні реформи, що направлені на усунення таких причин екологічної шкоди, відкривають можливості для збереження природи, так і для отримання економічних вигод, в тому числі у тих випадках, коли політика базується на більш повному розумінні численних цінностей, що пов’язані із забезпеченням природою внеску на благо людини.
В6. Зростає тиск на природу, що знаходиться під управлінням корінних народів та місцевих громад. Якість природи в цілому знижується більш помірними темпами на землях корінних народів, ніж в інших місцях, але все ж погіршується, так само як і скорочуються знання про те, як управляти природою. Не менше чверті суходолу планети традиційно знаходиться у власності, розпорядженні, використовується або населена корінними народами. До таких районів суходолу відноситься приблизно 35 відсотків офіційно охоронюваних територій і приблизно 35 відсотків всіх інших площ суходолу із вкрай обмеженим втручанням людини. Окрім того, різноманітні місцеві громади, включно з фермерами, рибалками, скотарями, мисливцями, власниками ранчо і лісокористувачами, управляють значними територіями відповідно різних форм власності та доступу. В загальному обсязі місцевих показників, що використовуються корінними народами та місцевими громадами, 72 відсотки вказують на негативні тенденції у природі, що лягає в основу засобів існування і добробуту на місцях. Райони, що управляються (відповідно різних форм власності та доступу) корінними народами та місцевими громадами, стикаються зі зростанням видобутку ресурсів, виробництва сировинних товарів, розширенням гірничодобувної, транспортної та енергетичної інфраструктури з різними наслідками для місцевих джерел засобів існування і для здоров’я людей. Деякі програми пом’якшення наслідків зміни клімату негативно відображається на корінних народах і місцевих громадах. До числа негативних наслідків усіх цих факторів відносяться втрата життєзабезпечення і традиційних засобів існування в результаті процесів знеліснення, втрати водно-болотних угідь, видобутку корисних копалин, поширення несталих методів ведення сільського та рибного господарства, лісівництва та впливу забруднення і дефіциту води на здоров’я і добробут людей. Ці наслідки також загрожують заснованого на традиціях управлінню, передачі знань місцевих народів та місцевих мешканців, потенціалу спільного отримання вигод від використання і здатності корінних народів і місцевих громад зберегти і раціонально управляти диким та одомашненим біорізноманіттям, що має також відношення до суспільства в цілому.
C. Задачі збереження та сталого використання природи і досягнення сталого розвитку не можуть бути виконані в межах нинішніх траєкторій руху, а цілі на 2030 рік та наступний період можуть бути досягнуті тільки за рахунок трансформативних змін усіх економічних, соціальних, політичних і технологічних факторів.
Швидке скорочення біорізноманіття, екосистемних функцій і значної частини забезпечуваного природою внеску у добробут людини в минулому і в наш час означає, що більшість міжнародних соціальних і екологічних цілей, таких як цілі, що були сформульовані у Айті-задачах (цільові задачі Айті щодо біорізноманіття, затверджені конференцією сторін міжнародної конвенції про біологічне різноманіття) в області біорізноманіття та у Порядку денному в галузі стійкого розвитку на період до 2030 року, не будуть досягнуті, якщо базуватись на нинішніх траекторіях руху. Це скорочення також підірве інші цілі, зокрема цілі, які визначені у Паризькій угоді, що було прийняте в контексті Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату і Концепції в області біорізноманіття на період до 2050 року. Згідно прогнозів, негативні тенденції в області біорізноманіття та екосистемних функцій будуть зберігатись або погіршуватись у багатьох сценаріях майбутнього як реакція на такі непрямі фактори, як швидке зростання населення, нестале виробництво і споживання і пов’язаний з цим технологічний розвиток. І навпаки, сценарії та шляхи, в межах яких вивчаються наслідки зростання чисельності населення темпами від низьких до помірних, а також трансформативні зміни у виробництві і споживанні енергії, продовольства, кормів, волокон і води, сталого використання, справедливого розподілу вигід від використання і сприятливих для природи заходів по адаптації до зміни клімату і пом’якшенню наслідків цієї зміни, будуть сприяти досягненню майбутніх соціальних та екологічних цілей.
C1. У справі втілення стратегічних заходів реагування і дій по збереженню природи та її більш стійкому управлінню певним чином досягнуто прогрес, що приніс позитивні результати у порівнянні зі сценаріями, що не передбачали ніякого втручання, однак цей прогрес є недостатнім для вирішення проблеми прямих і опосередкованих факторів, що призводять до погіршення стану природи. Тому цілком ймовірно, що більшість Айті задач у області біорізноманіття на 2020 рік реалізувати не вдастся. Деякі з Айті задач будуть виконані частково, наприклад задачі, що стосуються стратегічних заходів реагування, такі як просторовий розподіл охоронюваних територій суходолу і моря, визначення та пріоритизація інвазійних чужорідних видів, національні стратегії і плани дій в області біорізноманіття і Нагойський протокол регулювання доступу до генетичних ресурсів і спільного використання на справедливій і рівній основі вигод від реалізації Конвенції про біологічне різноманіття. Тим не менш, хоча охоронювані території в наш час займають 15 відсотків суходолу і прісноводного середовища, а також 7 відсотків морського середовища, вони лише частково охоплюють важливі ділянки біорізноманіття, поки що не в повній мірі є екологічно репрезентативними і не регулюються ефективним або справедливим чином. Спостерігається значне збільшення офіційної допомоги в цілях розвитку в підтримку Конвенції про біологічне різноманіття, а також фінансування, що надається Глобальним екологічним фондом, при цьому щорічний обсяг потоків допомоги на цілі біорізноманіття сягнув 8,7 млрд. долл. США. Разом з тим ресурсів, що мобілізуються у наш час з усіх джерел, недостатньо для виконання Айті задач в області біорізноманіття. Крім того, зовсім очевидно, що на шляху виконання знаходяться лише одна з п’яти стратегічних цілей та задач в рамках шести глобальних угод, що стосуються природи і охорони навколишнього середовища планети. У досягненні майже третини цілей цих конвенцій не досягнуто практично ніякого прогресу, або навпаки, спостерігається зворотна тенденція.
C2. Природа має надзвичайно важливе значення для досягнення цілей в області сталого розвитку. Однак з урахуванням того, що цілі в області сталого розвитку є комплексними та неподільними, а також реалізуються на національному рівні, нинішні негативні тенденції в області біорізноманіття і екосистем будуть підривати прогрес у досягненні 80 відсотків (35 з 44) оцінених задач в рамках цих цілей, що стосуються бідності, голосу, здоров’я, води, міст, клімату, океанів і суходолу (цілі 1, 2, 3, 6, 11, 13, 14 і 15 в області сталого розвитку). Була відмічена важлива позитивна синергія між природою і цілями в галузі освіти, гендерної рівності, зменшення нерівності і сприяння миру і правосуддю (цілі 4, 5, 10 і 16 в області сталого розвитку). Відсутність гарантій володіння землею або ресурсами, а також погіршення стану природи здійснюють більш сильний вплив на жінок і дівчат, що частіше зазнають негативний вплив. Однак нинішня направленість і формулювання задач у цих цілях приховують або не відображають зв’язку з природою, тим самим перешкоджаючи їх оцінці. Для більш ефективного відслідковування наслідків розвитку тенденцій у стані природи для досягнення цілей в області сталого розвитку необхідно забезпечити чітке врахування в майбутніх стратегічних задачах аспектів природи та їх актуальність з точки зору добробуту людини. Деякі обрані шляхи досягнення цілей в області сталого розвитку, що стосуються енергії, економічного зростання, промисловості та інфраструктури, раціонального споживання та виробництва (цілі в області сталого розвитку 7, 8, 9 і 12), а також реалізації задач, що стосуються бідності, продовольчої безпеки а міст (цілі в області сталого розвитку 1, 2 і 11), можуть спричинити суттєвий позитивний або негативний вплив на природу, і відповідно, на досягнення інших цілей в області сталого розвитку.
C3. Території, що згідно прогнозів, будуть мати значні негативні наслідки глобальної зміни клімату, біорізноманіття та внеску у добробут людини, що забезпечує природа, також є місцями компактного проживання корінних народів і багатьох найбідніших громад світу. Такі громади у непропорційно більшій мірі постраждають від цих негативних змін через сильну залежність від природи та її внеску у життєзабезпечення, засобів до існування та здоров’я. Крім того, ці негативні наслідки мають вплив на здатність корінних народів та місцевих громад контролювати та зберігати біорізноманіття дикої і одомашненої природи, а також забезпечуваний природою внесок у добробут людини. Корінні народи та місцеві громади активно борються із такими проблемами у партнерстві одне з одним та цілим рядом інших зацікавлених сторін, використовуючи систему спільного регулювання, місцеві та регіональні мережі моніторингу, а також займаючись відродженням і адаптацією місцевих систем регулювання. В регіональних та глобальних сценаріях явно відсутнє врахування думок, поглядів і прав корінних народів та місцевих громад, наявні у них знання та уявлення про великі регіони і екосистеми, а також бажані для них шляхи загального розвитку.
C4. За виключенням сценаріїв, що передбачають трансформативні зміни, негативні тенденції в природі, екосистемних функціях та багатьох видах забезпечуваного природою внеску у добробут людиною, відповідно прогнозів, будуть продовжуватись до 2050 року і в подальший період, що пов’язано із прогнозованими наслідками зростання впливу змін у землекористуванні і використанні морських територій, експлуатації ресурсів морських організмів, а також зміни клімату. Негативні наслідки забруднення навколишнього середовища та поширення чужорідних інвазійних видів, ймовірно, погіршать ці тенденції. Існують значні регіональні відмінності в прогнозованих структурах майбутнього біорізноманіття та екосистемних функцій, а також у втратах та змінах забезпечуваного природою внеску в добробут людини. Ці відмінності виникають внаслідок прямих та непрямих факторів змін, що згідно прогнозів, впливатимуть на регіони по різному. Прогнозується, що подальше зниження біорізноманіття в майбутньому зачепить регіони усього світу, і при цьому тропічні регіони зазнають комплекс ризиків погіршення ситуації, що пов’язані із комбінованими наслідками зміни клімату та змін у землекористуванні і експлуатація рибних промислів. Відповідно прогнозів, скоротиться морське та наземне біорізноманіття в бореальних приполярних та полярних регіонах, головним чином через потепління, відхід морського льоду та підвищення кислотності океану. Масштаби впливу та різниця між регіонами відчутно значніша у сценаріях швидкого росту споживання або чисельності населення, ніж у сценаріях, що передбачають сталий розвиток. Негайний та одночасний вплив на численні опосередковані і прямі рушійні фактори може уповільнити або навіть розвернути у позитивний бік деякі аспекти втрати біорізноманіття і екосистем.
C5. Очікується, що упродовж наступних десятиліть зміна клімату буде мати все більше значення як прямий фактор змін у природі та її внеску в добробут людини. Сценарії свідчать про те, що досягнення цілей в області сталого розвитку та реалізація Концепції в галузі біорізноманіття на період до 2050 року залежать від врахування наслідків зміни клімату при визначенні майбутніх цілей і задач. Згідно прогнозів, в наступні десятиліття майбутній вплив зміни клімату стане більш очевидним і спричинить різноманітні відносні наслідки в залежності від сценарію і географічного регіону. Сценарії передбачають в основному негативні наслідки зміни клімату для біорізноманіття та функціонування екосистем, які будуть посилюватись, в деяких випадках експоненціально, в процесі поступово наростаючого глобального потепління. Згідно з прогнозами, навіть в умовах глобального потепління на 1,5°C – 2°C радикальним чином скоротяться ареали проживання більшості наземних видів. Зміни
в ареалах проживання можуть негативно позначатися на здатності наземних охоронюваних районів охороняти вразливі види, значно підвищать зміну місцевих видів та істотно збільшить ризик їх глобального зникнення. Наприклад, згідно з узагальненою оцінкою багатьох досліджень, частка видів, схильних до ризику зникнення через зміну клімату, при потеплінні на 2°C становить 5 відсотків і зростає до 16 відсотків при потеплінні на 4,3°С. Коралові рифи особливо вразливі до впливу зміни клімату, і, згідно з прогнозами, займана ними площа скоротиться при потеплінні на 1,5°С до 10-30 відсотків нинішнього ареалу і при потеплінні на 2°С до менш 1 відсотка від початкової величини ареалу. Таким чином, сценарії свідчать про те, що обмеження глобального потепління до рівня значно нижче 2°С має надзвичайно важливе значення для скорочення негативного впливу на природу і її внесок на благо людини.
D. Природу можна зберегти, відновити і забезпечити її стале використання при одночасному досягненні інших глобальних суспільних цілей через здійснення екстрених і узгоджених зусиль, що стимулюють трансформатівних зміни.
Досягти суспільних цілей – в тому числі в галузі харчових продуктів, водних ресурсів, енергії, здоров’я і забезпечення загального добробуту, пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них, а також збереження і раціонального використання природи – можна сталими способами за допомогою оперативного і більш доцільного застосування існуючих інструментів політики і розгортання нових ініціатив, які більш ефективно мобілізують індивідуальні та колективні дії, спрямовані на реалізацію трансформатівних змін. Оскільки існуючі структури часто перешкоджають сталому розвитку і фактично являють собою непрямі чинники втрати біорізноманіття, такі фундаментальні, структурні зміни необхідні. Можна очікувати, що реалізація трансформатівних змін в силу їх характеру натрапить на протидію з боку тих, хто має корисливі інтереси в збереженні статуса кво, проте цю протидію можна подолати в інтересах забезпечення для людей більш масштабних благ. Якщо ставиться завдання подолання перешкод, то трансформування державного і приватного секторів в інтересах забезпечення сталого розвитку на місцевому, національному та глобальному рівнях можуть сприяти: прихильність досягненню взаємодоповнюючих міжнародних цілей і цільових показників; підтримка з боку корінних народів і місцевих громад на місцевому рівні; нові механізми інвестицій та інноваційної діяльності в приватному секторі; інклюзивні та адаптивні підходи і домовленості в галузі управління; багатосекторальні планування; комплексні пакети політичних заходів.
D1. Охорона глобального екологічного надбання може бути забезпечена за допомогою розширення міжнародного співробітництва та здійснення відповідних актуальних заходів на місцевому рівні. Огляд і оновлення узгоджених на міжнародному рівні природоохоронних цілей і завдань, заснованих на найкращих наявних наукових знаннях, а також широке прийняття і фінансування заходів по збереженню, екологічному відновленню та сталому використанню усіма зацікавленими сторонами, включаючи окремих осіб, мають ключове значення для цієї охорони. Таке широке прийняття передбачає активізацію і узгодження місцевих, національних та міжнародних зусиль із забезпечення стійкості і актуалізацію питань біорізноманіття та стійкості у всіх видобувних і виробничих секторах, включаючи гірничодобувну промисловість, рибальство, лісове господарство і сільське господарство, з тим щоб індивідуальні та колективні дії спільно привели до звернення назад тенденції до погіршення екосистемних послуг на глобальному рівні. Однак зазначені радикальні зміни в прямих чинниках деградації природи не можуть бути досягнуті без здійснення трансформатівних змін, одночасно спрямованих на усунення непрямих рушійних чинників.
D2. Трансформативні зміни можуть бути досягнуті завдяки усуненню корінних непрямих факторів, що обумовлюють погіршення стану природи, при здійсненні наступних п’яти основних заходів («інструментів впливу»): 1) стимули і нарощування потенціалу; 2) міжсекторальне співробітництво; 3) попереджувальні дії; 4) прийняття рішень в контексті життєстійкості і невизначеності; 5) екологічне право і його здійснення. Використання цих інструментів впливу передбачає: 1) розвиток стимулів і широко розповсюдженого потенціалу в інтересах забезпечення екологічної відповідальності та ліквідації негативних стимулів; 2) реформування секторального та сегментированного процесу прийняття рішень з метою сприяння інтеграції між секторами і юрисдикціями; 3) прийняття превентивних і попереджувальних заходів в регулюючих і керуючих установах і на підприємствах з метою запобігання, пом’якшення та ліквідації погіршення стану природи, а також відстеження результатів реалізації цих заходів; 4) регулювання, орієнтоване на екологічно сталі соціальні та екологічні системи, в умовах невизначеності і існуючих складнощів при реалізації рішень, обґрунтованих для самих різних сценаріїв; 5) зміцнення екологічних законів і політики і їх реалізації, а також забезпечення верховенства права в цілому. Для всіх п’яти інструментів впливу можуть знадобитися нові ресурси, особливо в контексті низького потенціалу, який характерний для багатьох країн, що розвиваються.
D3. Трансформації в інтересах забезпечення сталості будуть досягатися з більшою ймовірністю при додатку зусиль в наступних ключових точках застосування інструментів впливу, в яких ці зусилля будуть приносити винятково високі результати: 1) концепції гідного життя; 2) загальне споживання і відходи; 3) цінності і дії; 4) нерівність; 5) справедливість і інклюзивність в справі збереження навколишнього середовища; 6) зовнішні чинники і зв’язаність на видаленні (телекаплінг); 7) технології, інновації та інвестиції; 8) утворення і генерація знань і обмін ними. Зокрема, взаємно підсилюючими є наступні зміни:
1) реалізація стимулюючих концепцій гідної якості життя, не пов’язаних з безперервним зростанням матеріального споживання;
2) загальне скорочення обсягів споживання і утворення відходів, в тому числі шляхом вирішення проблем зростання населення і споживання на душу населення різними методами в різних контекстах;
3) розкриття потенціалу існуючих загальноприйнятих цінностей, що стосуються відповідальності, з метою впровадження нових соціальних норм в інтересах сталого розвитку, зокрема шляхом розширення поняття відповідальності та включення в нього наслідків, пов’язаних зі споживанням;
4) усунення нерівності, особливо в тому, що стосується доходів і гендерної проблематики, яке підриває потенціал стійкості; 5) забезпечення інклюзивного процесу прийняття рішень і справедливого і рівноправного розподілу вигод від використання та дотримання прав людини в природоохоронних рішеннях;
6) облік деградації природи в результаті економічної діяльності на місцях і соціально-екологічних взаємодій на відстані (зв’язаність на видаленні), в тому числі, наприклад, міжнародної торгівлі;
7) забезпечення застосування екологічно сприятливих технологічних і соціальних інновацій з урахуванням потенційного ефекту віддачі і інвестиційних режимів;
8) сприяння освіті, генерації знань і збереженню різних систем знань, в тому числі даних науки і знань корінного та місцевого населення, про природу, її збереження і стале використання.
D4. Характер і траєкторії трансформації будуть різними в різних контекстах, причому проблеми і потреби, крім іншого, будуть відрізнятися в країнах, що розвиваються і розвинених країнах. Ризики, пов’язані з неминучою невизначеністю і складністю трансформацій, спрямованих на досягнення екологічної сталості, можуть бути знижені за допомогою застосування підходів до управління, які носять комплексний, інклюзивний, обгрунтований і адаптивний характер. Такі підходи, як правило, враховують синергію і компроміси між громадськими цілями і альтернативними шляхами, і в них визнається плюралізм цінностей, різноманітність економічних умов, наявність нерівності, дисбаланс сил і корисливі інтереси у суспільстві. Стратегії зниження ризику зазвичай включають використання накопиченого досвіду, засноване на поєднанні попереджувальних заходів, а також існуючих і нових знань. Крім того, такі підходи забезпечують участь зацікавлених сторін у координації політики між секторами і створенні стратегічних наборів успішних інструментів політики, які враховують місцеві умови. Приватний сектор може грати певну роль в партнерстві з іншими суб’єктами, включаючи національні та субнаціональні органи влади і громадянське суспільство; наприклад, одним з важливих інструментів фінансування інвестицій для досягнення цілей в галузі сталого розвитку є державно-приватні партнерства в секторі водних ресурсів. Деякі ефективні політичні заходи включають розширення і зміцнення екологічно репрезентативних і добре пов’язаних між собою мереж охоронюваних районів і застосування інших ефективних природоохоронних заходів на зональної основі; захист водозбірних басейнів; стимули і санкції з метою скорочення забруднення навколишнього середовища.
D5. Визнання знань, інновацій, практики, інститутів і цінностей корінних народів і місцевих громад і забезпечення їх включення і залучення в пов’язані з навколишнім середовищем процеси управління часто сприяють підвищенню якості життя, а також збереження, відновлення та сталого використання природи, що зачіпає широкі верстви суспільства. Управління, в тому числі звичайні інститути і системи регулювання, а також режими спільного регулювання за участю корінних народів і місцевих громад можуть бути ефективним способом охорони природи та її вкладу на благо людини завдяки інтеграції адаптованих до місцевих умов систем регулювання і знань корінного та місцевого населення. Позитивному вкладу корінних народів і місцевих громад в забезпечення екологічної сталості може сприяти національне визнання прав землеволодіння, доступу та користування ресурсами відповідно до національного законодавства, застосування принципу вільної, попередньої і усвідомленої згоди та поліпшення співпраці, справедливий розподіл вигод від їх використання і домовленості з місцевими громадами про спільне регулювання.
D6. Забезпечення людей продовольством і поліпшення охорони природи та сталого природокористування є взаємодоповнюючими і тісно взаємопов’язаними цілями, які можуть бути досягнуті за допомогою екологічно сталих систем ведення сільського господарства, рибного господарства і тваринництва, охорони автохтонних видів, сортів, порід і місць існування, а також відновлення навколишнього середовища. Конкретні заходи включають сприяння поширенню екологічно сталої сільськогосподарської та агроекологічної практики, включаючи багатофункціональне ландшафтне планування і міжсекторальне комплексне регулювання, які сприяють збереженню генетичної різноманітності і пов’язаного з ним сільськогосподарського біорізноманіття. Подальші заходи, спрямовані на одночасне досягнення продовольчої безпеки, охорони та сталого використання біорізноманіття, включають контекстуально детерміновані пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптацію до них; об’єднання знань з різних систем, включаючи науку і екологічно сталі практики корінного та місцевого населення; недопущення продовольчого марнотратства; розширення можливостей виробників і споживачів в плані перетворення ланцюгів виробництва-збуту; сприяння поширенню стійких і здорових раціонів харчування. В рамках комплексного ландшафтного планування та регулювання своєчасне екологічне відновлення з акцентом на автохтонні види може компенсувати виникаючу деградацію і зберегти багато зникаючі види, але воно виявиться менш ефективним, якщо здійснюватиметься із затримкою.
D7. Підтримка і збереження екологічно сталої рибогосподарської діяльності і морських видів і екосистем може бути досягнуте за допомогою скоординованого поєднання заходів, прийнятих на суходолі, в прісноводних водоймах і океані, включаючи багаторівневу координацію між зацікавленими сторонами в питаннях використання відкритого океану. Конкретні заходи можуть включати, наприклад, екосистемні підходи до регулювання рибогосподарської діяльності, територіальне планування, дієві квоти, що охороняють морські території, охорону і регулювання ключових територій морського біорізноманіття, скорочення забруднення поверхневим стоком і тісна співпраця з виробниками і споживачами. Важливо активізувати створення потенціалу для впровадження передових методів регулювання рибогосподарської діяльності; вживати заходів щодо стимулювання фінансування природоохоронної діяльності та корпоративної соціальної відповідальності; розробляти нові правові та документи, та документи що мають обов’язкову юридичну силу; здійснювати і забезпечувати виконання глобальних угод про відповідальну рибогосподарську діяльність; невідкладно вживати всіх необхідних заходів щодо попередження, стримування та ліквідації незаконного, приховуваного і нерегульованого рибальського промислу.
D8. Діяльність щодо пом’якшення наслідків зміни клімату на суходолі може бути ефективною і сприяти досягненню природоохоронних цілей. Однак широкомасштабне впровадження плантацій для вирощування сировини для біопалива і залісення нелісових екосистем може мати негативні побічні наслідки для біорізноманіття та екосистемних функцій. “Природні” рішення, передбачається, забезпечать реалізацію 37 відсотків заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату в період до 2030 року, необхідних для досягнення мети обмеження приросту температури нижче 2°С, з ймовірними супутніми вигодами для біорізноманіття. З цієї причини незамінними є заходи щодо землекористування на додаток до серйозних заходів по скороченню викидів парникових газів в результаті використання викопного палива і здійснення інших видів промислової і сільськогосподарської діяльності. Однак широкомасштабне створення плантацій для інтенсивного вирощування сировини для біопалива, в тому числі монокультур, замість природних лісів і угідь для ведення натурального господарства, ймовірно, буде чинити негативний вплив на біорізноманіття та може створювати загрозу продовольчої і водної безпеки, а також місцевим засобам для існування, в тому числі в результаті загострення соціальних конфліктів.
D9. Рішення, що враховують природні фактори, можуть бути затратоефективними в заходах, спрямованих на досягнення цілей в області сталого розвитку в містах, що мають надзвичайно важливе значення для забезпечення глобальнго сталого розвитку. Більш широке використання «зеленої» інфраструктури та інших екосистемних підходів може сприяти сталому міському розвитку, підкріплюючи при цьому заходи щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них. Необхідно забезпечувати охорону ключових районів біорізноманіття в містах. Рішення можуть включати модернізацію «зеленої» та «блакитної» інфраструктури, наприклад, створення і підтримання зелених насаджень і сприятливих для біорізноманіття водойм, розвиток міського сільського господарства, облаштування садів на дахах будинків, розширення і забезпечення доступності рослинного покриву в існуючих міських і приміських районах і місцях нової забудови. «Зелена» інфраструктура в міських і прилеглих до них сільських районах може доповнювати великомасштабну «сіру інфраструктуру» в таких сферах, як захист від повеней, регулювання температури, очищення повітря і води, очищення стічних вод і забезпечення енергією, місцеві джерела продовольства і вигоди для здоров’я в результаті взаємодії з природою.
D10. Ключовим компонентом екологічно сталих шляхів розвитку є еволюційна зміна глобальних фінансових і економічних систем з метою побудови глобальної сталої економіки з відмовою від сучасної обмеженої парадигми економічного зростання. Це передбачає інтеграцію в шляху розвитку вирішення завдання по скороченню нерівності, зниження надмірного споживання і утворення відходів, усунення наслідків для навколишнього середовища, таких як зовнішні ефекти економічної діяльності, на всіх рівнях – від місцевого до глобального. Такі еволюційні зміни можуть досягатися на основі поєднання політики і інструментів (таких як програми стимулювання, сертифікація і норми ефективності) і застосування більш узгодженого на міжнародному рівні оподаткування з підтримкою, яку забезпечують багатосторонні угоди, посилений моніторинг і оцінка навколишнього середовища. Це також спричинить за собою перехід від стандартних економічних показників, таких як валовий внутрішній продукт, до показників, здатним відображати більш цілісні, довгострокові погляди на економіку і якість життя.
Переклад: Григорій Коломицев, BioModel group
Джерело даних: Глобальний звіт IPBES
