В Україні першу просторову модель поширення вивірки звичайної S. vulgaris з використанням генералізованого лінійного моделювання (до 2050 року), GLM, в масштабах Східної Європи, почали зужитковувати з 2008-2010 років на базі Центру менеджменту землі і ресурсів (ULRMC, Київ). Дане дослідження є продовженням, в якому використано основні релевантні сценарії зміни клімату МГЕЗК (IPCC). Використано матеріали щодо поширення S. vulgaris (та S. anomalus) і асоційованих видів, а також банк кліматичних даних Worldclim (з мапами і симуляціями 4-х релевантних сценаріїв до 2100 року). Моделювання показало, що за умов реалізації найбільш м’якого сценарію (із підвищенням середньої температури на 1.5 °C), зміна клімату може спричинити втрату 12 % ареалу у Східній Європі і 49 % ареалу в Україні. Симуляція другого сценарію (до 1.8 °C) – можливу втрату 14 % і 57 % ареалу, відповідно. Симуляції третього і четвертого сценаріїв (>>2 °C), втрату 30 % і 41 % ареалу в межах Східної Європи, і втрату більш ніж 90 % ареалу в Україні. Розуміючи, які колосальні втрати в екосистемах і біорізноманітті може спровокувати кожен відсоток таких змін, ми наголошуємо на необхідності встановлення та дотримання країнами найбільш амбітних зобов’язань із недопущення зміни клімату – це тих, які допоможуть втримати зміну середньої температури у межах 1.5 °C. Для порівняння, ми додали просторові моделі поширення інших видів до 2050 року, а саме дерев (дуб, бук, ялина, сосна, липа, береза – Quercus robur, Fagus sylvatica, Picea abies, Pinus silvestris, Tilia cordata, Betula spp.), а також куниці – Martes martes. У підсумку, до 2100 року, середовища існування вивірки звичайної, так само як і асоційованих видів, очікувано зміщуватимуться переважно «на північ»; локалітети із гірських територій Кавказу, вірогідно зазнаватимуть фрагментації. Скоріше за все, в природі такий тренд зміщення ареалу вивірки, який був отриманий нами із використанням імітації, реалізується не у вигляді прямої міграції особин саме «на північ», але через прояви синатропізації. Наскільки витривалим і задовільним для природнього відбору є цей механізм, залишається загадкою. Території, з яких історично походив і де був описаний підвид S. v. ukrainicus (Migulin, 1928), змінились докорінно: ландшафтно-екологічні втрати сягнули >>50 %. До 2100 року суттєві зміни ареалів, вірогідно, демонструватимуть також бук і береза. Дослідження може бути використано освітянами – при викладанні історії науки, прикладної екології, заповідної справи, біотогеоінформатики. Присвячується Рокові вивірки (2020).
Ключові слова: вивірка руда євразійська, Sciurus vulgaris, SDM, WorldClim, SSP, RCP, Україна, Східна Європа, 2050, 2100.
Завантажити публікацію:
0 Comments